У світі існує кілька снікер-брендів, весь асортимент яких побудований на базі нечисленних, але дуже успішних силуетів. Першим на думку спадає, звичайно ж, Converse з його нескінченними варіаціями класичних баскетбольних кед Chuck Taylor All Star. Однак, я знайшла ще кілька цікавих прикладів, серед яких виявився португальський бренд Sanjo.
Історія Sanjo, про який я, на свій сором, раніше не чула, почалася на зорі 20 століття. 1933 року в Сан-Жуан-да-Мадейра заснували компанію Companhia Industrial de Chapelaria, що змінила назву на Sanjo трьома роками пізніше.
Власну автономну фабрику компанії вдалося запустити 1944 року, завдяки чому виробництво стало масовим, а продукція — по-справжньому народною. На той момент у країні діяв закритий авторитарний режим Estado Novo («Нова держава»), через який країна була ізольованою — як у комерційному, так і культурному плані.
Як наслідок, державна пропаганда обмежувала виробників щодо дизайну і змушувала звертатися за натхненням виключно до локальної поп-культури та фольклору. Створені в цих умовах парусинові кеди Sanjo, зайнявши свою нішу в культурному коді країни в 1940-50-х роках, стали частиною візуального образу країни: це взуття стало ледь не національною «уніформою» — настільки воно було популярним серед португальців.
У період між 50-ми та 70-ми роками Sanjo стали головним спортивним брендом країни. Попри особливий зв’язок із Sanjoanense, футбольним клубом зі свого рідного міста, бренд забезпечував взуттям значну частку національних спортивних клубів і команд. Технологічно взуття Sanjo розвивалося в паралелі з Converse та Adidas, які явно впливали на лаконічний дизайн португальських кед.
З падінням режиму в 1974 (військовий переворот під назвою «Революція гвоздик») році португальський ринок відкрився для міжнародних брендів. Глобальні бренди, що хлинули в Португалію, поступово «з’їли» частку Sanjo, змусивши бренд безуспішно шукати нові напрямки для зростання. У 1996 році Companhia Industrial de Chapelaria закрилася.
Однак, на цьому історія не закінчилася: вже 1997 року бренд знайшов нових господарів. Нове керівництво прийняло вельми мудре (на мій погляд) рішення не вигадувати нашвидкуруч нічого нового і як слід вивчити старе — саме те, що становило ДНК бренду протягом десятиліть. Після кількох років плідної роботи з архівами в 2010 році бренд повернувся на ринок з двома класичними моделями — K100 і K200.
Ще не забутий португальцями, він поступово «виїхав» на ностальгійному дизайні класичних баскетбольних кед з гумовою підошвою і парусиновим верхом. Через неможливість робити вулканізовані підошви в Португалії виробництво було перенесено в Китай.
І нарешті 2019 року Sanjo перейшов до рук бізнес-групи M2BEWEAR з Браги. Нова команда зробила ребрендинг і запустила процес повернення виробництва в Португалію, на фабрику у Фельгейраші. Однак виробництво класичної вулканізованої підошви відновити так і не вдалося, а тому альтернативою стала більш екологічна клеєна підошва з тієї ж типової гуми.
На сьогоднішній день бренд дуже круто представлений на локальному ринку і являє собою своєрідний «місцевий Converse.» К100 і К200 — як класичні, так і з липучками замість шнурків, — нішевіші К330 і K230 і ще кілька моделей представлені в численних варіаціях з верхом з бавовни, вельвету, матеріалу Cordura і повсті найрізноманітніших забарвлень.
До слова, тут доречна аналогія зі словацьким брендом Novesta, заснованим 1939 року: їхні добре впізнавані кеди Star Master і Star Dribble з навмисно неакуратною вулканізованою підошвою і [здебільшого] полотняним верхом виступають основою асортименту марки.
Хочете почути історії інших незвичайних брендів? Або, може, хочете доповнити цей матеріал? Пишіть у коментарях свої міркування з цього приводу.
